Пам’яті воїна –захисника присвячується
Сьогодні, 17 лютого, минає сім років, як чорним вороном увірвалася в родину Марії та Володимира Гаврилюків з Томашполя страшна звістка: під м. Дебальцеве, захищаючи східні рубежі України від російського агресора, загинув їхній син Ігор Гаврилюк – молодший лейтенант, заступник командира роти по роботі з особовим складом 15-ої механізованої роти 5 механізованого батальйону. Сім років туга і сум незагойною раною живуть у серцях рідних, друзів, всіх, хто знав Ігоря - люблячого сина і брата, щирого і вірного друга – товариша, справжнього воїна-захисника Батьківщини.
У небо сягнувши криком журавлиним:
- Прощай, земле рідна, прости свого сина.
Не плачте за мною, милі мамо й тату,
Хай щастя всміхнеться тобі, рідний брате!
Бо доля солдата - землю захищати,
Край наш боронити від ворога-ката.
Не встиг полюбити, не встиг докохати
І пісню коханій не встиг доспівати…
Судилось так рано до зірок злетіти,
Щоб люди щасливо могли в світі жити.
… Сім літ рідну землю з небес споглядаю,
Матуся молитви для мене співає…
Карбоване ім’я моє на граніті
Й моїх побратимів, як білого цвіту.
Ворожа навала життя одібрала,
За рідну Вкраїну ми голови cклали.
У небі ми стали ключем журавлиним,
Хлібом поминальним - у колі родиннім.
Вічна пам'ять герою – захиснику, що так зарання приєднався до небесного воїнства, віддавши до краплі своє військове уміння і синівську любов матері Вітчизні, оберігаючи наш мирний труд і мирне життя на вільній землі. Царство Небесне тобі, дорога людино, і вічний спокій!
