Сьогодні Україна і світ вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років
Мільйони загиблих, тисячі ненароджених, понівечені людські долі, виснажена душа українського народу — це безпрецедентний злочин у світовій історії. Масштаб цієї трагедії важко осягнути і неможливо зрозуміти. Ім’я їй — Голодомор. Її суть — геноцид. Вчора, напередодні так званої «чорної суботи», керівники району, представники Томашпільської об’єднаної територіальної громади, громадськість селища з квітами, лампадками та свічами, вінками із колосків пройшли скорботною ходою з центральної площі Томашполя до пам’ятного знаку Жертвам голодоморів 1932-1933 та 1947 років. Саме там відбулася жалобна церемонія: лунала молитва, всі завмерли в хвилині мовчання, а голова районної ради Дмитро Коритчук та секретар Томашпільської селищної ради Валентина Залюбівська звернулися до присутніх із закликом: жити так, щоб ніколи не повторилися ті страшні роки голодомору.
Валентина Залюбівська також зачитала спогади жителів Томашполя Єфросинії Свірської, Євгенії Немировської, Ганни Гурнік, Олени Сваток, Павла Щербатого, які пережили голод 1933 року. «Спогади було записано від 15 мешканців нашого селища, багатьох із них уже нема серед нас. Це згадки про те, як заганяли хліборобів у колгоспи, як позбавляли не тільки хліба, а й речей, що уособлювали дім, родину, тобто руйнували духовний світ українця. І невідомо, що більше вбивало - голод фізичний чи духовний. Бо всі ми і через 85 років травмовані голодом вже на генетичному рівні.
Кажуть, час лікує. Тож свічка, яку 24 листопада о 16.00 год запалимо на вікні у своїх домівка, нехай буде не тільки за упокій закатованих голодом. Нехай вона буде і за наше здоров’я, щоб ми швидше одужали, позбулися мутацій, як наслідків голодомору. Цей вогник потрібен не тільки мертвим, а й нам, живим».
