Квіти з пластику - отрута для довкілля і шкода для здоров'я людини
Щороку у поминальні дні, жителі громади несуть на могили рідних чи близьких віночки чи кошики з квітами. Переважно – зроблені з пластику, адже вони яскраві, довговічні.
Але з часом ці гори штучних квітів почнуть виділяти в навколишнє середовище токсичні речовини. Спалювати їх також не можна, адже це також спричинить забруднення повітря. Насамперед під згубну дію потраплять ті, хто перебуватиме поряд з місцем, де спалюватимуть сміття. Потрапляння небезпечних речовин в організм людини може спровокувати розвиток онкологічних захворювань. Але й закопувати вінки чи кошики не можна, оскільки матеріал, з якого вони виготовлені, розкладається понад сто років, що надзвичайно шкідливо для довкілля.
Священики називають дві основні причини того, чому варто віддати перевагу живим квітам над пластиковими. Перша, звісно ж, безпека екології.
Друга причина – пластикові квіти мертвi. А свято Воскресіння Христа – це символ життя, тому краще принести кілька живих квіточок або посіяти рослини на місці поховання. Та й узагалі пластикові квіти не мають нічого спільного з церковними правилами. На думку священиків, на могилу треба йти з палкою молитвою, щирими намірами та чистим серцем, а не зi сміттям. Квіти, висаджені на могилі, символізують, що людина, котра померла, обов’язково воскресне і матиме нове життя. То що тоді ж мають символізувати мертві пластикові квіти?
Один із представників українського духовенства так висловив свою позицію щодо зазначеної проблеми: «Окремого церковного рішення щоб нести, чи не нести пластикові вінки, церква не має. На сьогодні от склалася така традиція. Зрозуміло, що пластикові вінки несуть шкоду довкіллю. І тому бажано, щоб людина, якщо хоче прикрасити місце поховання, могла б це зробити посадивши гарні квіти, чи просто прибрати місце поховання. Наше відвідування могил має на меті не прикрашення зовнішньо, це місце молитви за тими людьми, які відійшли і яких ми любимо, це місце пам’яті про них. Ці місця мають бути красивими, охайними. Але не вінками має наводитися ця краса. Тому моє таке особисте переконання, що краще щоб могила була прикрашена живими квітами, щоб вона була охайною. А коли ми відвідуємо могилу в часи Пасхи, світлого тижня і будь-коли, це є час для молитви, а не як заведено, посидіти, поїсти, попити. Поминають хто вінками, а хто алкоголем, а мали б поминати щирою молитвою за своїх близьких. Від тих пластикових виробів потрібно відмовлятися і відходити».
Цікаво, що за кордоном вже давно відмовилися від пластикових квітів та вінків. На похорон там заведено приносити вазони. Вони стоять на могилі, а потім родичі пересаджують квіти у землю. На Великдень чи інші свята прикрашають могилки лише живими рослинами. У Німеччині законом навіть передбачені штрафи для тих, хто ще приносить пластик на кладовище.
