Воїну світла – наша вдячність і пам'ять
І знову Миколаїв - чудове приморське місто на півдні України - на вустах томашпільчан… Знову саме звідти, де йдуть жорстокі бої, де від ракетних обстрілів рашистів закипає земля, додому, до рідного порога повертаються сини Поділля, герої, патріоти, що віддали своє життя за мир, свободу і незалежність України. От і 17 липня 2022 року в ході виконання бойового завдання в районі міста Миколаїв загинув яланчанин Олександр Зінів, радіотелефоніст - лінійник, наглядач відділення управління взводу управління 2 - ої самохідно – артилерійської батареї.
Нелегка доля випала Олександру. Дуже рано, у 4 рочки, залишився без матері, яка трагічно загинула. З дитинства пізнав гіркоту сирітства, яке так старалася загладити бабуся, вкладаючи в його маленьке сердечко доброту, людяність, совісність – ті найкращі риси, які притаманні людині. Саме таким і запам’ятають яланчани Сашка. Допомогу у вихованні Саші надавали батько і старший брат. Бабуся старалася створити всі умови для хлопчика, фактично замінила йому матір, та й старший брат завжди захищав малого, нікому не дозволяв його ображати. У 1997 році Сашко закінчив Яланецьку ЗОШ і став учнем Комаргородського профтехучилища, де навчався і здобував спеціальність газоелектрозварювальника. Далі була служба в лавах української армії. Службу проходив у м. Львові у військах зв’язку. Демобілізувався у 2000 році і повернувся до рідного села. Працював багато років старшим кочегаром Яланецької школи. Його старанного, відповідального, щирого та привітного поважали в селі. До нього приходили за порятунком, коли треба було поремонтувати радіо чи телевізор, інші побутові предмети. Вони, що виходили з ладу, здавалося, назавжди, «оживали» в його руках, часто дивували несподіваними цікавими ефектами Недарма в селі Сашу звали «яланецьким Кулібіним». Останнім часом Олександр Зінів працював у м. Боярка на Київщині на заводі вентиляційних систем ВЕНТС електромонтажником цеху з виготовлення приточно – витяжних пристроїв. Там Сашко врешті зустрів свою долю – прекрасну жіночку Тетяну. Пара одружилася 1 березня 2022 року, тобто в день, коли Олександра, який вирішив вступити до Збройних сил України і стати на захист її суверенітету та незалежності, отримав повістку з військкомату. Підрозділ, в якому служив Олександр Зінів, ніс службу в Миколаєві. Там під час виконання бойового завдання і загинув хоробрий воїн, виконуючи військову присягу. Не стало враз прекрасної людини, люблячого чоловіка, вірного друга і захисника. Та пам'ять про Олександра, воїна СВІТЛА, Героя, що віддав найдорожче – своє життя за Батьківщину –назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав. Саме вони 22 липня 2022 року й проводжали загиблого в його останню путь, встеляючи дорогу квітами. Вся томашпільська громада в скорботі складала шану Герою в день прощання. Слова щирого співчуття родині під час урочистого мітингу на сільському Меморіалі слави висловили заступник начальника Тульчинської районної військової Володимир Скалій, селищний голова Валерій Немировський, Яланецький староста Наталія Савчук, начальник І відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Сватко, начальник цеху з виготовлення приточно – витяжних пристроїв Боярського заводу ВЕНТС Олександр Боярчук, однокласник покійного Сергій Усатий. Відспівали Олександра Зініва у місцевому храмі. Похований він на сільському кладовищі, де вже покояться його земляки, що загинули у російсько – українській війні з 2014 року. А в Царстві Небеснім у Божій оселі стало на ще одного воїна більше…
