Томашпільська громада попрощалася із загиблим воїном-земляком
Сьогодні скорботний день для всіх жителів нашої громади. Невимовний біль наскрізь пронизує усю Томашпільщину… Наш односелець, воїн Герой, повернувся додому назавжди…
Попрощатися та провести в останню дорогу загиблого у російсько-українській війні односельця, солдата ЗСУ Олега Віталійовича Кошаринського прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, представники влади та всі небайдужі мешканці Томашпільської громади.
Народився Олег Віталійович Кошаринський 23 березня 1987 року у селищі Томашпіль. У 2004 році закінчив 11 класів Томашпільської середньої школи. Після закінчення школи навчався у Жмеринському вищому професійному училищі за спеціальністю «помічник машиніста».
З 2006 по 2007 рік проходив службу у лавах армії в місті Дніпро, у першому полку Внутрішніх військ МВС України.
З 2008 по 2014 рік - працював у державній охоронній фірмі на об’єктах міст Вінниці, Тульчина, селища Вапнярка.
З 2014 по 2015 рік був призваний на службу у військову частину Національної гвардії міста Вінниці. У зв’язку з проведенням антитерористичної операції брав участь у бойових діях у містах Золоте, станиця Луганська, Ново-Айдар.
Пізніше - працював у ТОВ АК «Зелена долина» на цукровому заводі у селищі Томашпіль.
З першого дня російсько-української війни Олег свідомо спакувавши речі, пішов до військкомату, аби мужньо влитися у лави захисників Батьківщини. І вже 25 лютого 2022 року був мобілізований у військову частину 3008 м. Вінниця, незабаром його перевели у 8 окремий полк спеціального призначення «Ягуар» 3028 і разом з побратимами відправили на схід України боронити від ворога Донецький, Луганський напрямок, зокрема, м. Лисичанськ, села Білогорівка, Спірне, Бахмутський напрямок.
Солдат-стрілок Олег Віталійович Кошаринський загинув смертю Героя у бою з російськими окупантами 15 грудня 2022 року, обороняючи від ворогів Бахмутський напрямок.
Йому назавжди залишиться 35...
Олег був простим і щирим хлопцем, який любив життя, був справжнім патріотом рідної землі, мужньо боронив цілісність нашої країни. Своїми відважними вчинками все робив для того, щоб наблизити щасливий день Перемоги. Мріяв повернутися у мирне життя, одружитися, народити діток. Та жорстока війна перекреслила усі молоді плани.
У загиблого залишилися мати Марія Василівна, старший брат Олександр, родина.
У траурному мітингу, що відбувся у центрі селища біля пам’ятного Знаку «Борцям за свободу і незалежність України» взяли участь та виступили голова Томашпільської об’єднаної територіальної громади Валерій Немировський, начальник Тульчинської районної військової адміністрації Олександр Гаврилюк, начальник першого відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Роман Сватко та заступник командира частини 3028 по роботі з особовим складом, підполковник Володимир Романишин.
Живим коридором громада вшановувала полеглого воїна. Поминальну панахиду над тілом загиблого, а також за упокій душ всіх загиблих захисників України, у Томашпільському Свято-Троїцькому храмі відслужили десять священнослужителів на чолі з настоятелем храму, благочинним Томашпільського округу протоієреєм Василієм.
Поховали воїна-земляка - Олега Віталійовича Кошаринського - на Раківському кладовищі за християнським звичаєм та зі всіма військовими почестями.
Легких хмаринок душі твоїй, Герою, і Царства вічного у Божих Небесах. А на землі рідній, за яку ти віддав своє життя, нехай буде світла пам’ять твоєму ратному подвигу.
Вічна пам’ять загиблим воїнам!
Слава Україні! Героям Слава!
