Томашільщина попрощалася з останнім ветераном-земляком Другої світової війни
78-му річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні зустрічатимуть все менше ветеранів – учасників бойових дій. З кожним роком їх все більше відходить в історію. Ось і Томашпільська громада вже втратила останнього свідка того минулого лихоліття.
16 січня 2023 року на 96-му році життя навіки зупинилося серце останнього учасника бойових дій серед ветеранів Томашпільської громади великорусавчанина Петра Софроновича Войткова.
Учора, 18 січня, в останню путь провести ветерана зібралися діти, родина, працівники Великорусавського старостату, вдячні односельці. За дорученням голови Томашпільської територіальної громади Валерія Немировського віддати останню шану поважному жителю громади прибули секретар селищної ради Оксана Потуторовська, спеціаліст відділу освіту, спорту, культури і туризму селищної ради Інна Карпин.
Народився Петро Софронович Войтков 20 липня 1927 року у селі Велика Русава. У березні 1945 року 18-річного юнака призвали до лав радянської армії. Військову службу розпочав у Красноярському краї. Незабутню мить Перемоги зустрів в Прибалтиці. Після війни ще майже 7 років продовжував служити у дружніх країнах Польщі та Чехії, очищаючи їх від нацистів та наслідків війни.
Після демобілізації повернувся у рідне село. Одружився, разом з дружиною виховували дітей. Усе своє трудове життя присвятив праці біля землі – трудився механізатором. І навіть кілька років поспіль після виходу на заслужений відпочинок не полишав важку працю у рідному колгоспі.
Петро Софронович любив життя, любив своє село, людей. Був добродушною, щирою та щедрою людиною. Мав гарне почуття гумору, і своїм оптимізмом заряджав усіх довкола. Ніколи не відмовлявся, коли його запрошували на святкування Дня Перемоги, інших сільських торжеств, брав участь у патріотичному вихованні молоді села.
Навіть у свої 95 Петро Софронович ще самотужки порався по господарству. Дружина давно померла, діти пороз’їжджалися в різні куточки. Частенько старенького батька навідував син, який проживає в Тиврові. Дідусь ніколи не почувався самотнім, до нього завжди приходили хтось із старостату, сусідів чи односельців. З усіма погомонить, розпитає про сільські новини, пригостить чимось смачненьким.
На траурному мітингу, що відбувся на сільському кладовищі, з прощальним словом виступили головний спеціаліст відділу загально-організаційного забезпечення селищної ради Микола Коваль та директор Великорусавського будинку культури Валентина Криклива.
Томашпільська громада щиро сумує з приводу цієї втрати та висловлює глибокі співчуття родині покійного Петра Софроновича. Царство Небесне його добрій душі і вічна пам'ять.
Своє земне життя ветеран закінчив у нелегкий для нашої країни час. І ми віримо, що там, на Небесах - перед Престолом Божим, він молитиме Бога, щоб дарував мир і Перемогу Україні.
