Скажи "НІ!" домашньому насильству
Домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного ,,сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. (Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII).
У сім’ї можуть бути одночасно декілька видів домашнього насильства, і зачіпає воно всіх членів родини.
Прояви різних видів насильства:
Фізичне насильство
Ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання;
Незаконне позбавлення волі;
Нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості;
Залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані;
Заподіяння смерті;
Вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство
Словесні образи, погрози;
Приниження, залякування;
Обмеження волевиявлення особи;
Переслідування, шантаж;
Прийняття одним членом сім’ї рішень, яке не обговорюється;
Навіювання почуття провини, невпевненості, нездатності захистити себе;
Заборона бачитися/спілкуватися із рідними чи близькими людьми тощо;
Сексуальне насильство
Примус до статевих контактів повнолітньої особи без її згоди або дитини незалежно від її згоди, в присутності дитини;
Примус до акту сексуального характеру з третьою особою;
Залучення до порно-індустрії чи секс-бізнесу;
Зґвалтування;
Небажання застосовувати контрацепцію.
Економічне насильство
Позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна, коштів чи документів, або можливості користуватися ними;
Залишення без догляду чи піклування;
Перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації;
Заборона працювати;
Примушування до праці;
Заборона навчатися;
Працівники Національної поліції зобов’язані:
- інформувати постраждалих осіб про їх права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
- проводити оцінку ризиків вчинення домашньоого насильства;
- виносити терміновий заборонний припис (у разі високого рівня небезпеки), якщо рівень небезпеки низький або середній заборонний припис виноситься на розсуд поліцейського;
- взяти на профілактичний облік особу, яка вчинила домашнє насильство;
- відвідати сім’ю, де вчиняється насильство, з метою проведення роз’яснювальної роботи із насильником та проінформувати членів сім’ї про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;
- у випадку, коли дії кривдника містять ознаки злочину (тілесні ушкодження, побої та мордування, зґвалтування та ін.) – розпочати досудове розслідування не пізніше 24 год. після отримання заяви;
- у випадку, коли дії кривдника містять ознаки адміністративного правопорушення – скласти адміністративний протокол.
Працівники управління соціального захисту, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також служби у справах дітей зобов’язані:
- направити заяву про вчинення насильства до територіального органу Національної поліції для вжиття ними відповідних заходів;
- відвідати сім’ю, в якій вчиняється насильство, з метою з’ясувати вид допомоги, яку потребують постраждалі члени сім’ї;
- провести просвітницьку та роз’яснювальну роботу серед членів сім’ї, де вчиняється насильство та проінформувати про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;
- надати постраждалим від насильства психологічні, юридичні, інформаційні та інші послуги;
- здійснити соціальне інспектування та соціальний супровід сім’ї;
- у випадку необхідності, направити жертв насильства до спеціалізованих установ для жертв насильства сім’ї
