День пам’яті жертв політичних репресій
Шановні жителі Томашпільської територіальної громади!
Згідно з Указом Президента України №431/2007 від 21-го травня 2007-го року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності, у третю неділю травня в Україні відзначається «День пам’яті жертв політичних репресій».
В цей день по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам’яті про страшні події, початок яким поклала постанова Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи» від 02.06.1937 р. та відповідний наказ НКВС СРСР від 5 серпня 1937 р. Цей період в історичній науці названо «Великим терором», або «єжовщиною» (від прізвища тодішнього наркома внутрішніх справ СРСР Єжова).
Вже до середини листопада 1938 року в Україні без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.Згідно з розсекреченими архівами і документами СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му. В Томашпільському районі в цей короткий період (вересень 1937 – листопад 1938 р.р.) було заарешовано 526 жителів, з них вироком «трійки» засуджено до розстрілу 195 громадян. Однак репресії тривали і пізніше аж до смерті Сталіна у березні 1953 р.
В 2022 році День пам’яті жертв політичних репресій припадає на 15 травня.
Вшановуючи пам'ять жертв політичних репресій, українці схиляють голови перед тими, хто потрапив в жорна тоталітарної машини. Клеймо «ворогів народу» лягло на тисячі родин, мільйони загиблих через терор і сфабриковані звинувачення. Злочинна політика, комуністичні репресії перетворилися на жорстоке винищення українського народу. Серед тих, хто потерпів від репресивної радянської машини, яка нещадно нищила український народ, були й наші земляки - жителі Подільського краю. Вінниччина мала свої специфічні особливості, які так намагалися використати сталінські поплічники. По –перше, це був значний сільськогосподарський регіон, а тому весь удар спрямовувався проти селян, яких звинувачували в саботажі колгоспного будівництва, приховуванні хліба, провокуванні голоду і т.ін. По – друге, Вінниччина була прикордонним краєм, тому це було ще одним приводом для посилення репресій через звинувачення у шпигунстві, диверсіях, підготовці до повстань і заколотів. По – третє, Поділля здавна було багатонаціональним. Крім українців тут мешкали поляки, євреї, румуни, молдавани, німці, чехи, росіяни та ін. Тому , як правило, одним із звинувачень було «у буржуазному націоналізмі, шпигунстві, контрреволюційній діяльності».
Тому пам'ять про наших співвітчизників змушує нас замислитися над сутністю радянської тоталітарної системи та наслідками жахливого молоху репресій. Адже час вперед летить невпинно. Багатьох із тих, хто став жертвою або був свідком масових репресій , нема в живих, а їхні нащадки, вступаючи в доросле життя, як ніхто інший гостро відчувають дефіцит правди і справедливості.
На жаль, і сьогодні сотні, тисячі українців стали в’язнями російського агресора через незламне прагнення бути нацією. Прикро, але патріоти в анексованому Криму, в окупованому Донбасі та тимчасово захоплених російськими агресорами районах України переслідуються тільки за справжню любов до України.
Вічна пам’ять жертвам політичних репресій, стійкості та незламності сучасним політичним в’язням. Слава Україні і її героям!
